Десять способів поговорити про безпеку

Останнім часом у засобах масово інформації все частіше говорять про сексуальні домагання, різні форми насильства тощо. У соцмережах люди діляться історіями подібного пережитого досвіду під хештегом #яНеБоюсяСказати. І це тільки підкреслює масштаб проблеми, яка, у першу чергу, ставить під загрозу безпеку дітей.

Завдання батьків - навчити своїх дітей піклуватися про фізичну безпеку. Це допоможе їм уникнути неприємних ситуацій у майбутньому.

Розглянемо 10 способів, які допоможуть дитині подбати про свою фізичну безпеку. Вони будуть корисні як для дівчаток, так і для хлопчиків.

1. З раннього віку привчайте дитину говорити про свої почуття

Таким чином дитина навчиться висловлювати свої емоції, розуміти їх і керувати ними. Дозвольте дитині розповідати про те, як вона почувається, і проявляйте співчуття.

2. Поговоріть з дитиною про те, що значить почуватися в безпеці

Дітям важко розрізняти небезпечні та безпечні ситуації. Важливо, щоб вони навчилися розуміти, коли вони знаходяться в небезпеці. Тому, якщо дитина відчуває небезпеку, вона повинна завжди мати можливість поговорити про це з вами або ще з кимось із дорослих, яким вона довіряє.

3. Поясніть дитині, що тіло може підказувати нам, коли ситуація стає небезпечною

Наприклад, ми можемо відчувати біль у шлунку або прискорене серцебиття. Розкажіть дитині, що це - ранні сигнали небезпеки. Якщо вона відчуває будь-який із таких сигналів, їй потрібно розповісти про це батькам.

4. Допоможіть дитині визначити 3-5 дорослих, яким вона довіряє, до яких може звернутися у випадку небезпеки

Ці люди допоможуть дитині почуватися в безпеці. Вони не обов'язково повинні бути членами вашої сім'ї, але дитина завжди повинна мати можливість звернутися до них по допомогу.

5. Поясніть дитині, що в кожного є свій фізичний простір

Це невелика відстань навколо вас. Ніхто не може порушувати межі цього простору без згоди людини. Тому дитина завжди має право сказати «ні», якщо хтось хоче її обійняти або поцілувати. Замість цього можна «дати п'ять» або послати повітряний поцілунок.

6. Навчіть дитину, що вона й сама повинна поважати кордони інших людей і не повинна порушувати їх без дозволу

Це означає, наприклад, що коли вона хоче взяти за руку іншу дитину, то повинна запитати дозволу. І якщо інша дитина відповість «ні», потрібно поважати її рішення.

Поясніть також, що коли дитина дозволила взяти її за руку або обійняти, у будь-який момент вона може змінити своє рішення.

7. Покажіть дитині «позу незгоди»

Руки повинні знаходитися на поясі, ноги трішки розставлені, плечі підняті й відведені назад. Потрібно вивчити цю позу з дитиною, тому що це дуже переконливий невербальний сигнал, коли необхідно висловити незгоду. Також навчіть дитину висловлювати незгоду з допомогою фраз «Ні!» або «Зупинись! Мені це не подобається!»

Ці фрази й поза ефективні при булінгу або при спробах порушити особисті кордони дитини. Якщо дитина навчиться робити це в 4-5 років, то, швидше за все, вона зможе відстояти свою позицію й у старшому віці.

8. Поясніть дитині, що деякі частини тіла є інтимними

Розкажіть дитині, що до певних частин її тіла (зокрема, до статевих органів) не дозволено торкатися нікому. Якщо хтось порушує особисті кордони (намагається доторкнутися до інтимних частин тіла або показує фотографії з їх зображенням), потрібно відразу ж розповісти про це комусь із дорослих. Дитина також має право сказати «Зупинись!» або «Не роби цього», щоб відстояти свої кордони.

9. Заохочуйте поведінку дитини, коли вона заступається за інших дітей, над якими знущаються або проявляють насильницьку поведінку

Дитина може стати в позу незгоди та сказати: «Гей! Припини це робити!» Якщо розбишака продовжує знущатися над іншою дитиною, можна покликати на допомогу дорослих. Потрібно пояснити дитині, що розповісти дорослим про несправедливість - це не ябедничати.

10. Розвінчати стереотипи

Не використовуйте в розмові з дитиною гендерних стереотипів. Розмовляючи з дівчинкою, не акцентуйте увагу на її зовнішності, а відзначайте її людські якості - розум, почуття гумору, кмітливість і т. ін. Також і в розмові з хлопчиком не відзначайте тільки фізичну силу - похваліть його за доброту, дбайливість, вихованість.

У тому, щоб привчити дитину поважати тих, хто її оточує, немає нічого складного. Дотримуючись простих порад, наведених вище, ви зможете виховати у вашій дитині доброту й уважність до людей.

https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/5222/

Как нужно действовать при пожаре? Инструкция для детей и взрослых

Какие действия нужно предпринять, чтобы не задохнуться в дыму и не быть затоптанным толпой? Рассказывает Лия Шарова, руководитель Школы безопасности «Стоп Угроза!»

Пожар в Кемерово. Соболезнуем родным и близким. И это может случиться с каждым.

ЧТО ДЕЛАТЬ?

ОПИСАННЫЙ ШАРФИК

Так мы обычно рассказываем под хохот детей первое правило выхода из горящего или задымлённого помещения. Потому что это правда: воду с собой мы носим нечасто, дети - почти никогда. А погибают именно от дыма. Потому берём любую одежду: шарф, футболку, рубашку, блузку, подол юбки. Писаем. И дышим через описанную ткань.Моча гораздо лучше фильтрует и дым и ядовитые вещества, чем вода. Дети смеются, но все соглашаются с тем, что в опасной ситуации это сделать не стыдно.Но это настроение «не стыдно» можно создать только в диалоге и лучше - между детьми. В каждом классе или группе всегда найдутся те, кто убедительно скажет: А что смешного? Если это спасёт жизнь.

ПРИУЧАЙТЕ ДЕТЕЙ К ИГРЕ: НАЙДИ ВЫХОД

Да и себя тоже. Мы никогда не задумываемся о том, как покидать помещение в случае пожара. Никогда. А это можно быстро и весело сделать привычкой. А приучая ребёнка, вы и сами станете обращать на это внимание. Потому в течение 2-3 недель, приходя в любое помещение, весело и моментально смотрим, куда бы мы побежали в случае пожара. Можно уточнить у сотрудников.

ВЫХОД ИЗ ПАНИКУЮЩЕЙ ТОЛПЫ

Тут три правила:

• Идем только по направлению движения, не останавливаясь, даже если родные остались позади. Вы встретитесь после того, как выйдете наружу.
• Аккуратно огибаем углы, столбы, любые встречные преграды. Для этого издали смотрим, что впереди. Идём, скрестив руки на груди, выставив локти немного вперёд и держась руками за плечи. Так, если вас сдавят, вы сможете дышать свободно.
• Если упали: никаких «сгруппироваться»! У вас есть три секунды, чтобы встать любой ценой. Для этого вцепляемся мертвой хваткой в ближайшие ноги, джинсы, пальто, и, как обезьяны взбираемся по человеку. Помним, что человек-дерево не будет нам рад. И даже возможно стукнет по голове. Но вы успеете встать. Потренируйтесь дома.

И пусть вам никогда не пригодится эта информация.
Лия Шарова, руководитель Стоп Угрозы.

Татьяна Черниговская: «Главная беда современного ребенка — в тщеславных родителях»

Психолингвист, нейробиолог, профессор СПБГУ Татьяна Владимировна Черниговская в своей лекции «Как научить мозг учиться» рассказывает о том, почему мальчиков и девочек нужно учить по-разному, и о секретах, которые сделают процесс обучения проще и понятнее.

Не начинайте учить ребенка слишком рано.

Для детей очень важно начать учиться вовремя. Главная беда современного ребенка в тщеславных родителях. Когда мне говорят: «Я своего сына в два года начал учить читать», я отвечаю: «Ну и дурак!» Зачем это нужно? Он в два года еще не может этого делать. Его мозг к этому не готов. Если вы его надрессируете – он, конечно, будет и читать, и, может, даже писать, но у нас с вами другая задача. Вообще, у детей огромный разброс в скорости развития. Есть такой термин – «возраст школьной зрелости». Он определяется так: одному ребенку 7 лет и другому тоже 7 лет, но один идет в школу, потому что его мозг к этому готов, а второму надо еще полтора года дома с мишкой играть и только потом садиться за парту. По официальным данным, у нас более 40% детей имеют трудности с чтением и письмом по окончании начальной школы. И даже в 7 классе есть те, кто плохо читает. У таких детей вся когнитивная мощь мозга уходит на то, чтобы продраться через буквы. Поэтому если даже он и прочитывает текст, то понять смысл сил уже не хватило, и любой вопрос по теме поставит его в тупик.

Развивайте мелкую моторику.

Перед нами стоит очень сложная задача: мы находимся на стыке между человеком, который писал по прописям и читал обычные книги, и человеком, который читает гипертексты, писать не умеет вообще, имеет дело с иконками и даже не набирает тексты. Важно понимать, что это – другой человек и у него другой мозг. Нам, взрослым, нравится этот другой мозг, и мы уверены, что никакой опасности в этом нет. А она есть. Если маленький ребенок, придя в школу, не учится письму, привыкая к мелким филигранным движениям ручки, если в детском саду он ничего не лепит, не вырезает ножницами, не перебирает бисер, то у него мелкая моторика не вырабатывается. А это именно то, что влияет на речевые функции. Если вы не развиваете у ребенка мелкую моторику, то не жалуйтесь потом, что его мозг не работает.

Слушайте музыку и приучайте к этому детей.

Современные нейронауки активно изучают мозг в то время, когда на него воздействует музыка. И мы сейчас знаем, что когда музыка участвует в развитии человека в раннем возрасте, это сильно влияет на структуру и качество нейронной сети. Когда мы воспринимаем речь, происходит очень сложная обработка физического сигнала. Нам в ухо ударяют децибелы, интервалы, но это все физика. Ухо слушает, а слышит мозг. Когда ребенок обучается музыке, он привыкает обращать внимание на мелкие детали, отличать звуки и длительности между собой. И именно в это время формируется тонкая огранка нейронной сети.

Не разрешайте мозгу лениться.

Не все люди на нашей планете гениальны. И если у ребенка плохие гены, то тут ничего не поделаешь. Но даже если гены хорошие, то этого все равно недостаточно. От бабушки может достаться великолепный рояль Steinway, но на нем надо учиться играть. Точно так же ребенку может достаться замечательный мозг, но если он не будет развиваться, формироваться, ограниваться, настраиваться – пустое дело, погибнет. Мозг киснет, если у него нет когнитивной нагрузки. Если вы ляжете на диван и полгода будете лежать, то потом вы не сможете встать. И с мозгом происходит абсолютно то же самое. Я думаю, любому человеку понятно, что если бы Шекспир, Моцарт, Пушкин, Бродский и другие выдающиеся деятели искусства попробовали бы сдать ЕГЭ, они бы его провалили. И тест на IQ бы провалили. О чем это говорит? Только о том, что тест на IQ никуда не годится, потому что никто не сомневается в гениальности Моцарта, кроме сумасшедших.

Не затачивайте детей только под ЕГЭ.

Есть такая карикатура, на ней изображены животные, которым предстоит залезть на дерево: обезьяна, рыбка и слон. Разные существа, некоторые из которых в принципе влезть на дерево не могут, однако, это именно то, что предлагает нам современная система образования в виде предмета нашей особенной гордости, ЕГЭ. Я считаю, что это очень большой вред. Если, конечно, мы хотим приготовить к жизни людей, которые будут работать на конвейере, то это, безусловно, подходящая система. Но тогда мы должны сказать: все, мы на развитии нашей цивилизации ставим точку. Будем держать Венецию сколько можно, чтобы она не утонула, а новенького нам не надо, хватит уже шедевров, девать их некуда. А вот если мы хотим воспитывать творцов, то эта система – худшее, что можно было придумать.

Учите мальчиков и девочек по-разному.

Говорить с мальчиками нужно кратко и конкретно. Для максимального эффекта они должны быть вовлечены в активную деятельность, им просто нельзя сидеть спокойно. У них столько энергии, что лучше всего постараться направить ее в мирное русло, дать выход, причем прямо во время занятий. Не запирайте их в маленьком замкнутом пространстве, дайте им простор и возможность двигаться. Кроме того, мальчикам нужно ставить больше реальных задач, придумывать состязания, а скучных письменных заданий давать меньше, от них нет никакого толку. А еще их обязательно нужно хвалить за любую мелочь. И вот еще один интересный факт: оказывается, мальчики должны воспитываться в более прохладных помещениях, чем девочки, потому что иначе они у вас во время занятия просто заснут.

Девочки же любят работать в группе, им нужен контакт. Они глядят в глаза друг другу и любят помогать учителю. Вот это очень важно: девочек не надо оберегать от падений и загрязнений, они должны испытывать «контролируемый риск». Есть возможность у нее упасть, пусть упадет и научится справляться с этим. Девочки очень не любят резкие громкие разговоры, но требуют непременного эмоционального включения, а еще они любят цветной мир, то есть класс для занятий у девочек должен быть ярким. Внимательный индивидуальный подход может из двоечника сделать отличника. Не все двоечники по-настоящему двоечники, некоторые из них – Леонардо Да Винчи, навсегда погибшие благодаря гениальным усилиям учителей.

Делайте перерывы.

Обычно считается, что, если в процессе выучивания ребенок что-то забыл – это плохо, отвлекся – плохо, перерыв сделал – тоже плохо, а если уснул – вообще кошмар. Это все неправда. Все эти перерывы – не просто не помехи для запоминания материала и обработки информации, а наоборот, помощь. Они дают возможность мозгу уложить, усвоить полученную информацию. Лучшее, что мы можем сделать, если нам что-то нужно срочно выучить прямо к завтрашнему дню, это прочитать прямо сейчас и быстро лечь спать. Основная работа мозга происходит в то время, когда мы спим.

Для того, чтобы информация попала в долговременную память, нужно время и определенные химические процессы, которые происходят как раз во сне. Постоянное напряжение от того, что вы что-то не успели, что-то не получилось, опять ошибки, ничего не выходит – это худшее, что вы можете себе причинить. Нельзя бояться ошибок. Чтобы учиться было легче, нужно осознать, что обучение идет всегда, а не только за письменным столом. Если человек просто сидит за письменным столом и делает вид, что он учится – ничего полезного не выйдет.

https://lamp.im/tatyana-chernigovskaya-glavnaya-beda-sovremennogo-rebenka-v-tshheslavnyih-roditelyah/

Моя дитина геній – як спілкуватися з батьками, які переоцінюють власних дітей

 12438  0  Читати: 5 хвилини

Журнал «На Урок»

Редакція

Поради для налагодження комунікації зі складними батьками, які звикли звинувачувати вчителів у поразках дітей.

Чудово, якщо батьки вірять у свою дитину. Прекрасно, коли вони визнають її обдарованість та оригінальність. А якщо така оцінка необ’єктивна? Якщо ми самі наділяємо звичайнісіньких дітей надзвичайними властивостями? А чи часто ви чули таке:

«Моя дитина – геніальна!
«Вона не могла так вчинити»
«Ви просто не можете його зрозуміти»
«Ви не вмієте працювати з обдарованим дітьми!»

Для батьків їхня дитина – особлива. Так має бути. Та як пояснити їм, що отримана оцінка є об’єктивною, а ставлення до усіх учнів у класі однакове? Що треба робити і чого категорично робити не можна? Як побудувати діалог? Пропонуємо до вашої уваги декілька порад, що допоможуть працювати з дітьми та батьками, що їх переоцінюють.

1. Вислухайте батьків

Безперечно, перше, що треба зробити – вислухати батьків. Людина має виговоритися, сказати усе, що, на її думку, є наразі важливим. Але при цьому слід пам’ятати про власну гідність і авторитет. Сьогодні усі «знають», як треба навчати. Прийміть рекомендації, іноді вони бувають цікавими. Визнайте право батьків захоплюватися своєю дитиною. Проте не забувайте, хто має педагогічну освіту.

2. Поясніть свою позицію

Вислухавши, розкажіть про те, як ви бачите ситуацію. Послідовно, спокійно і вмотивовано. На кожне зауваження дайте обґрунтовану відповідь. Не порівнюйте дітей у класі, не ставте когось за приклад, не використовуйте слова, що містять негативну оцінку особистості дитини. Критикуйте роботу, а не дитину. Розкажіть про недоліки, а не про те, що на вашу думку, до них призвело. Знайдіть приклади добре виконаних завдань. Зверніть увагу на те, що дитина справді може впоратися із роботою.

У вашому класі більше двадцяти «неповторних індивідуальностей». Не можна приділяти увагу одній дитині за рахунок іншої. Усі учні мають право на визнання власної унікальності.  Усі батьки учнів мають знати про це.

3. Будьте на зв’язку

Побудуйте систему зв’язку з батьками, яка дозволить вчасно і швидко інформувати про події у школі, домашні завдання, оцінки, позаурочні заходи тощо. Вайбер, Скайп, Фейсбук, Телеграмм – на сьогодні  маємо багато можливостей. Виділіть час для спілкування, наприклад, з 15-ї до 16-ї.

4. Залучайте батьків до співпраці

Не приймайте близько до серця зауваження батьків щодо вашої професійної компетентності (ми пам’ятаємо, хто має педагогічну освіту). Запросіть їх на урок, запропонуйте виконати завдання разом з дитиною, підготувати проект, презентацію, можливо, навіть виступити на уроці разом. Залучайте батьків до шкільної роботи – це допоможе їм об’єктивно оцінити особливості навчального процесу.

5. Не переносьте негативний досвід на дітей

Що б не сталося у відносинах з батьками, не переносьте негативний досвід спілкування на дітей. Можливо, вони теж потерпають від своєї «геніальності». Бо дуже часто трапляється так, що діти змушені бути успішними там, де це не вдалося їхнім батькам.

Не втрачайте віри у себе, будьте впевнені у своїй професійності.

https://naurok.com.ua/post/moya-ditina-geniy-yak-spilkuvatisya-z-batkami-yaki-pereocinyuyut-vlasnih-ditey